Анкета

АНКЕТА

 УЧАСНИКА І ( РАЙОННОГО ) ТУРУ

ВСЕУКРАЇНСЬКОГО КОНКУРСУ «УЧИТЕЛЬ РОКУ- 2016»

1.     Прізвище, ім'я та по батькові: Слободська Надія Іванівна

2.     Дата народження: 15 липня 1991 року

3. Домашня адреса з поштовим індексом: місто Сторожинець, вулиця Чаплигіна 47/50, 59000

4.     Мобільний телефон: 0997641356

5.     Електронна пошта: nadjamal@yandex.ru

6. Які вищі навчальні заклади закінчили, у якому році, спеціальність за дипломом: Педагогічний коледж ЧНУ ім. Ю.Федьковича, вчитель початкових класів(2010р.); Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича, викладач історії(2013р.)

7.     Педагогічний стаж роботи: загальний - 5 років

       педагогічний – 5 років

8.     Місце роботи ( найменування освітнього закладу відповідно до статуту): Сторожинецька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №3

9.     Посада:  вчитель історії та правознавства

10.    Кваліфікаційна категорія: спеціаліст ІІ категорії

11.     Звання: не маю

12.     Класи в яких викладаєте: 5 – 9 класи.

13.    Посилання на власний Інтернет-ресурс: http://nadja1301.blogspot.com

14.   Педагогічне кредо: Учень - це не посудина, яку потрібно заповнити, учень - це факел, який треба запалити.

15.  Інноваційні форми роботи та технології, що використовуєте: інформаційні технології, технологію «Створення ситуації успіху», технологію розвитку критичного мислення, технологію формування творчої особистості, технологію групової діяльності, технологію проектного навчання, інтерактивні технології: методика взаємного навчання, опрацювання дискусійних питань.

16.  Власний особистий та педагогічний портрет.

                                                                                      «Серце віддаю дітям».
                                                                                                           В. Сухомлинський

Учитель, викладач, педагог… Скільки синонімів одного слова.

Чи планувала я, особисто, свій життєвий шлях присвятити педагогіці, стати учителем. І чи думала я, що моєю роботою буде викладання? Так. Про це я мріяла з самого дитинства.  Не було навіть думки, що можу стати кимсь іншим. У всіх шкільних творах писала про те, чим же мені подобається професія педагога. Добре пам’ятаю, як  часто вдома заводили мову про те, що немає більш важливої професії, що учитель – це людина, до якої спішать за порадою, перед якою низько схиляють голову в знак подяки.  І справді, мене навчали педагоги, яких поважали і цінували люди, які зуміли виховати багатьох гарних людей, які навчили жити і бачити красу життя…

Мені пощастило. Життя якось так гарно простелило вчительську доріжку, на якій зустрічаються здебільшого гарні люди, що можуть підтримати, порадити, сказати схвальне слово.

Хочеться працювати, творити. І  я разом зі своїми учнями вчуся, експериментую, саморозвиваюся. Змінюються умови навчання й підходи до виховання, та незмінним залишилося головне призначення вчителя – навчити Людину бути Людиною. Я вважаю, що педагог повинен постійно невтомно працювати як над вдосконаленням знань, так і над створенням особистості, яка здатна творчо мислити, зможе орієнтуватися в потоці  різноманітної інформації, вільно виражати власну позицію, бути емоційно й естетично чутливою.  Вчитель, який перестав внутрішньо розвиватися, шукати, йти вперед, перестає бути цікавим для учнів

У чому ж сенс моєї роботи, такої улюбленої і , водночас, такої важкої? Напевне, в тому, щоб навчити школярів найціннішого – любові до їхньої Батьківщини та поваги до свого минулого. Дуже важливо не стільки дати знання, скільки навчити добувати їх. Тому багато часу у роботі приділяю тому, щоб навчити  дітей самостійно мислити, знаходити потрібну інформацію, зіставляти факти, тобто вчу їх ВЧИТИСЯ. Школярі повинні отримувати радість від праці. Радість успіху в навчанні пробуджує в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності, впевненості у власних силах.

Свого часу Платон сказав: «Майстрами не народжуються, ними стають». І я наполегливо йду до цієї мети, адже обрана мною професія – це щоденне навчання. Тільки так можна набути компетентності, досягну вершин педагогічної діяльності і мати формувати учня не як носія компетентностей, а, передовсім, як людину

Я люблю школу, люблю дітей, люблю спостерігати, як  малі п’ятикласники поступово з роками стають дорослими творчими особистостями,  людяними, великодушними, які мають всі передумови стати успішними в цьому житті. І мені завжди дуже приємно усвідомлювати, що в них – часточка моєї праці.

Бути вчителем – мій вибір. Я з радістю йду цим шляхом.